КаленДАРь - праздник на каждый день





Ассоциация консультантов по естественному вскармливанию (АКЕВ). Поддержка кормящих мам. www.akev.info
www.gvinfo.ru - все о грудном вскармливании
семейный центр по перинатальной психологии и раннему развитию
Рейтинг детских
сайтов - Ваше чадо

ЗАПЛІДНЕННЯ З ПОГЛЯДУ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Рейтинг:   / 0
ПлохоОтлично 

Одна східна філософія передає знання про те, що дитина сама обирає собі батьків. Що більше фізично здорові й психологічно врівноважені майбутні батьки, то більша ймовірність, що найздоровіша і психологічно пристосована дитина з’явиться в такому батьківському союзі. Звичайні спостереження теж свідчать про те, що у здорових, психологічно підготовлених і гармонічних у своєму союзі батьків частіше народжуються здорові діти.

Кожна родина на певному етапі свого існування підходить до моменту ухвалення відповідального рішення — народження дитини, вибору — бути чи не бути новому життю. І сьогодні все більше пар підходять до цього свідомо, починають готуватися до нового етапу у своєму житті. Крім медичної підготовки все частіше зауважується психологична готовність до запліднення.

 

 

 

Наталія МОВЧАН, перинатальний психолог, інструктор із підготовки до пологів, консультант із питань грудного вигодовування (член АКЕВ),

арт-терапевт, м. Київ

 

Любов, сексуальність, здоров’я — ось слова, які тільки наш західний аналітичний розум може вважати окремими предметами.

Мішель Оден

 

Підготовку жінки й родини до запліднення потрібно починати заздалегідь: для когось досить буде кількох місяців, іншим потрібно кілька років.

Сім’ї варто звернути увагу на наступні запитання:

· Навіщо ми хочемо народити малюка?

· Для чого він прийде в нашу родину?

· Що можемо йому дати?

· Яке місце в моєму майбутньому займає дитина?

· Як зміниться моє життя після народження маляти?

· Як зміниться життя родини?

· Яким батьком (матірю) я буду?

· Чи люблю я свого партнера?

· Чи люблю я свою дитину?

Відповівши на ці запитання, пара може побачити рівень своєї готовності до початку здійснення великої й важливої події в їхньому житті.

Психологія запліднення — одна з найскладніших і мало досліджених областей сучасної науки.

Підготовка людини до запліднення і народження малюка починається з моменту її появи на світ. Людина, народившись, і навіть ще до народження, отримує від своїх батьків досвід ставлення до себе, до родини, до світу. Пізніше, зустрівшись із соціальними нормами, вона може усвідомити й переосмислити отриманий у процесі виховання досвід, а виходить, і змінити своє батьківство.

Ряд проведених досліджень на виявлення рівня готовності сучасної жінки до запліднення й материнства свідчать про те, що в середньому високий рівень психологічної готовності до материнства становить близько 25 %. У багатьох сучасних матерів немає достатнього рівня компетентності у сфері виховання маленької дитини. Звідси корінь страхів і непевності. Якщо додати неготовність до відповідальності й безліч проблем у взаєминах між людьми, соціально-політичні аспекти, то проблема готовності до батьківства виявляється досить суттєвою.

 

Що таке запліднення?

З погляду анатомії й фізіології — це готовність двох клітин (по одній: із організму чоловіка й жінки) до з’єднання й подальшого розвитку у вигляді одного життєздатного організму.

«Запліднення може відбутися тільки тоді, коли статеві клітини — сперматозоїди та яйцеклітини — є зрілими. Потрібно задовольнити ряд вимог, щоб яйцеклітина і сперматозоїд змогли зустрітися й злитися. По-перше, відповідний склад сперми й шийкового слизу, дія гладкої мускулатури матки й фаллопієвих труб. По-друге, матка повинна бути здатною до прийняття яйцеклітини. По-третє, гени батька й матері мають бути сумісними, щоб новий організм міг вижити.

Тіло матері має бути здатним виносити цей паросток в утробі й забезпечити сприятливі умови, щоб плацента і плід могли досягти ідеального щабля зрілості», — так описує зачаття Мішель Оден.

Жіноча статева система складається зі статевих органів (матка, шийка матки, маткові труби, яєчники), молочних залоз та деяких відділів головного мозку й ендокринних залоз, що регулюють роботу статевих органів.

Основною функцією жіночої статевої системи є репродуктивна функція. Це значить, що заплідненя – поява нового організму та його початковий розвиток, відбувається в організмі жінки. Ця функція виконується шляхом взаємодії декількох органів, що відносяться до жіночої статевої системи. Цю взаємодію забезпечує гормональна регуляція. Саме ця регуляція є головною ланкою в реалізації репродуктивної функції жіночого організму.

Залоза гіпофіз, розташована в головному мозку, є одним із вищих відділів гормональної регуляції всіх внутрішніх органів і систем в організмі людини. Гіпофіз виділяє гормони, що регулюють роботу інших ендокринних залоз — статевих, щитовидної залози, надниркових залоз. Гіпофіз виділяє і ряд гормонів, які регулюють роботу статевих органів, сечовидільної системи, молочної залози, кісткової системи.

Крім цього, робота статевої системи жінки регулюється гормонами, які виділяють інші ендокринні залози: гормони щитовидної залози, гормони надниркових залоз. Порушення функції зазначених ендокринних залоз спричиняє порушення в роботі репродуктивної системи й, відповідно, безплідність.

В організмі жінки щомісяця відбувається зміна слизової оболонки матки (менструальний цикл) і зміна в яєчниках: дозрівання фолікула, овуляція й утворення жовтого тіла.

При відсутності запліднення виникає відторгнення слизової оболонки матки — менструація. Разом із менструацією відбувається дозрівання первинних фолікулів — новий менструальний цикл.

Відсутність проблем на кожній із ділянок цього довгого ланцюжка в результаті дає жінці можливість запліднення. Звичайно ж, за наявності чоловіка, готового поділитися своїм генетичним матеріалом — спермою. Чоловік також має бути здоровий із погляду фізіології його репродуктивних органів.

 

Як психологія стосується запліднення жінки?

Оскільки все в людині взаємозалежне, то невирішені психологічні проблеми, психологічна незрілість, неготовність, наявність психологічних травм впливають на роботу репродуктивних органів і всієї гормональної системи людини.

Існує окремий напрямок у психології, що займається питаннями психосоматичних проблем людини. Психосоматика — напрямок, який вивчає вплив психологічних факторів на виникнення та плин соматичних (тілесних) захворювань.

Тіло — це продовження нашої психіки. І впливаючи на нього, ми можемо домогтися повернення душевної рівноваги й задоволеності, можемо допомогти тілу позбутися від багатьох проблем і захворювань. Також і терапія психічного стану впливає на тіло.

Будь-яка життєва ситуація виявляється у 4 рівнях: тілесному, духовному, інтелектуальному й соціальному.

Запліднення з погляду тілесного рівня — це здоровий організм, медичне обстеження, нормальне харчування, повноцінний відпочинок, сексуальні стосунки між чоловіком і жінкою та інші тілесні фактори.

З погляду інтелектуального рівня — знання про те, як відбувається статевий акт, зачаття, отриманий у процесі життя багаж знань про батьківство, збір необхідної інформації, яка допоможе підвищити рівень знань про появу дитини на світ і про різні виховні процеси (читання книжок, журналів, перегляд відеоматеріалів, одержання фахової освіти і т. д.).

Соціальний рівень — це отриманий досвід батьківства із соціуму: батьки, родичі, друзі, знайомі тощо. Їхнє схвалення, підтримка, очікування або, навпаки, відштовхування, непорозуміння, перешкоди. Сюди ж відносяться різні юридичні фактори, прийняті соціальні, історичні, культурні й релігійні норми.

Духовний рівень — готовність і зрілість особистості, її цінності, віра, духовний розвиток.

На кожному рівні є місце мотиву мати або не мати дітей, бути або не бути батьками.

Для запліднення, з погляду психологічної готовності, потрібна доросла особистість.

Має значення те, як дорослішають майбутні батьки. Починаючи зі ставлення до нього ще в період його особистого внутрішньоутробного розвитку — наскільки усвідомленим було батьківство його власних матері й батька. Мова йде більше про етап взаємодії із власною матір’ю в ранньому онтогенезі (або тими, хто замінив її роль, — носіями материнських функцій). Найбільш важливим є віковий період до трьох років. На цьому етапі відбувається освоєння емоційного значення ситуації материнсько-дитячої взаємодії.

Далі — етап рольових ігор з однолітками: сюжетно-рольові ігри з ляльками, доньки-матері у всій їхній розмаїтості. Можливість у грі бути батьком чи матір’ю, обіграти різні варіанти цієї ролі.

У питанні виховання дитини варто піднімати питання формування її батьківської сфери. Не забувати про рольові ігри з ляльками, як для дівчаток, так і для хлопчиків. Учити турбуватися про своїх молодших братів, сестер. Поважати період статевого дозрівання й показувати гідний приклад батьківства. Підтримувати бажання готуватися до сімейного життя, до запліднення, до усвідомленого батьківства, до розуміння своєї батьківської ролі.

Наступний етап — «нянькання». На цьому етапі відбувається формування й розвиток значення малюка як об’єкта діяльності й потреби в турботі про нього, відбувається закладання «потреби в материнстві» (Г. Філіпова). Цей етап має добре виражені вікові межі (з 5—6 років до початку статевого дозрівання), включає досвід власної взаємодії з дитиною, спостереження за взаємодією дорослих із дитиною, сприйняття й рефлексію ставлення інших людей і суспільства в цілому до матерів.

Етап розходження материнської та статевої сфери — черговий у розвитку жінки, за яким іде етап вагітності, пологів і власне етап материнства — взаємодія зі своєю дитиною.

Завдання психолога — провести діагностику змісту й онтогенезу батьківської сфери, діагностику формування материнської сфери, потреби в материнстві, готовності до батьківства, при необхідності — терапію внутрішнього конфлікту в материнській (батьківській) сфері; корекцію батьківської сфери й дитячо-батьківських взаємин, гармонізацію дитячо-батьківських взаємин.

Важливий чинник — сумісність жінки й чоловіки. Є низка досліджень, у яких підтверджується, що саме жінка вибирає батька своїх дітей серед багатьох чоловіків, яких зустрічає у своєму житті. Іншими словами — вибір за самкою: генетичний набір для її майбутнього потомства вона вибирає сама. Здоров’я, зріст, вага, національність, вік, соціальний і матеріальний статус тощо. Якщо на рівні підсвідомості жінка сприймає свого чоловіка з погляду генетичної сумісності — запліднення відбудеться. Якщо ж вона живе з думкою про розлучення, то йдеться вже не стільки про підготовку до запліднення, скільки про сімейну терапію та вирішення сімейного конфлікту.

При підготовці до запліднення також потрібна терапія після втрат: аборти, передчасні пологи, смерть дитини — непрожитий стан горя накладає свій відбиток і вимагає певної терапії як для жінки, так і для чоловіка.

Проблема запліднення небажаних або незапланованих дітей — ще одна сфера діяльності перинатального психолога. Окремі роботи, присвячені проблемі народження небажаних дітей, виявили взаємозв’язок між здоров’ям дитини й бажанням/небажанням батьків народити цю дитину. Це, у свою чергу, відбивається на їхньому власному батьківстві.

Окреме місце займає вивчення питання сурогатного материнства — психологічні особливості такого роду запліднення і його вплив як на сурогатну матір, так і на дитину, що була запліднена й народжена в такий спосіб.

 

Робота з безпліддям психогенного характеру

У світі багато безплідних пар. Вважають, що близько 14 % подружніх пар зустрічаються з проблемами безплідності; при перерахуванні на загальну кількість популяції — це близько 50—80 мільйонів. Кількість нових безплідних подружніх пар зростає щороку на 2 мільйони.

Безплідним шлюбом вважається відсутність вагітності після 12 місяців регулярного статевого життя без контрацепції. Строк у 12 місяців визначений статистично: у 30 % здорових пар вагітність наступає протягом трьох місяців спільного статевого життя, у 60 % — протягом семи місяців, а в інших, 10 % подружніх пар, вагітність наступає через 11—12 місяців. Тому рік вважається достатнім строком для оцінки фертильності пари.

Виокремлюють чотири форми безпліддя: жіноче безпліддя, чоловіче безпліддя, поєднане й «нез’ясоване».

Існує висока ймовірність впливу психосоматичних чинників при кожній формі безпліддя, а те, що лікарі називають «нез’ясованим безпліддям», — найчастіше є так званим психогенним безпліддям.

При роботі з безпліддям важливо знайти причину неготовності виконувати батьківську функцію і навіть небажання (усвідомлене або неусвідомлюване): тривала сепарація з батьками (частіше з матір’ю), незрілість особистості, вплив непрожитих вікових криз, психологічні травми різного характеру, неприйняття партнера в ролі батька своїй дитині й т. д.

Досить часто дитина виступає лише об’єктом для досягнення обраної мети, а це заважає розвитку батьківської функції й дозріванню батьківської домінанти. Метою може бути все що завгодно, починаючи з: «настав час народити, вже всі подруги з дітьми», «потім пізно буде народжувати, виховувати», «я — директор, мій статус вимагає, щоб у мене були діти», «порадую батьків, давно вже внука просять», і закінчуючи: «народжу, щоб родину зберегти, щоб чоловік не пішов». Не говорячи вже про матеріальну зацікавленість у виплатах від держави на народження кожної дитини.

Рівень сучасної медицини виріс настільки, що сьогодні мало хто пам’ятає про існування природного добору. Тому з кожним роком усе складніше запліднювати нове життя природно.

Високий відсоток дітей, народжених за допомогою допоміжних репродуктивних технологій — штучне запліднення, використання донорських сперматозоїдів і яйцеклітин, гормональна стимуляції й т. д., при цьому занадто низький рівень досліджень про подальшу динаміку розвитку таких дітей, про їхнє потомство. Напевно, це ще одна нова галузь перинатальної психології, що вимагає глибоких досліджень. Крім того, дуже рідко хто розуміє, що ймовірність запліднення в циклі ЕКО (екстракорпоральне запліднення — те, що називають «заплідненням у пробірці») не вища, ніж у звичайному природному циклі, близько 25—30 %. Природний цикл — це коли не застосовуються ніякі препарати й медичні маніпуляції. Виходить, не навчилася ще людина бути чарівником і творцем. Багато медиків говорять, що самі мало знають про те, що відбувається насправді в так званому «неприродному циклі»: коли здійснюється гормональна атака на організм жінки з метою збільшити кількість дозрілих яйцеклітин, аби підтримати необхідний для виношування вагітності рівень гормонів у її організмі. Немає впевненості в тому, що насправді відіграє провідну роль у заплідненні: процедури, препарати чи все-таки якась вища сила. З погляду психології, в цих процедурах і маніпуляціях відбувається поділ відповідальності одного з батьків (або обох) ще з кимось, у цьому випадку з медициною. Якщо відповідальність прийнята, то запліднення відбувається без допомоги пробірок і мікроскопів.

Не на останньому місці емоційна сторона спілкування між партнерами. Що більше спонтанності, відкритості, любові й ніжності — прийняття, то вища ймовірність продовження роду в даній парі. Недарма запліднення так складно вписати в табличні норми й чіткі числові границі. Розслабленість жіночого організму й довіра до партнера тісно пов’язані з можливістю прийняти і зберегти запліднену яйцеклітину у своїй матці, виносити й народити дитину. Саме тому така важлива гармонія у взаєминах між майбутніми батьками.

Що можна вважати позитивним результатом терапії та підготовки до запліднення?

Насамперед, психолог не лікує, психолог супроводжує клієнта в його особистій історії, підтримує. Результат терапії не можливо напророчити й запланувати, тому що вибір завжди за клієнтом — він сам відповідає за своє життя. Якщо ми говоримо про запліднення — то за три життя: мами, тата і дитини.

Що потрібно, щоб стати батьками? Жінці необхідно усвідомити себе жінкою, самкою, дорослою, готовою захистити й виховати своє потомство; усвідомлена готовність до материнства; розуміння своєї материнської ролі; прийняття партнера. Чоловіку – відповідальність, готовність до ролі батька, доросла життєва позиція.

 

Випадки із практики

1. Звернулася жінка, 26 років, 5 років у шлюбі, спроби завагітніти тривають 2 роки. В історії — киста яєчника, періодичні запалення придатків, численні звертання до лікарів, аналізи, УЗІ, лікування.

Взаємини з чоловіком, із її слів, рівні, спокійні. Характер очікування вагітності — більше терплячий, ніж тривожний.

Запит до психолога: «Хочу завагітніти. Відчуваю, що проблема в мені. Допоможіть розібратися, що заважає мені стати матір’ю».

Під час першої сесії була проведена діагностика за допомогою проекційної методики: малюнків «Я і моя мама», «Я — рослина», «Я — тварина».

На першому малюнку зображені: доросла жінка й дівчинка, яка тримає маму за руку. Заговорили про сепарацію. Підтвердження інфантильності знаходимо в малюнку тварини: зображене кошеня, без імені.

Часто при діагнозі «безпліддя» жінки зображують себе у вигляді малюків або навіть у вигляді осіб чоловічої статі, що особливо чітко відбивається в імені, наприклад: «Це кіт Васько». Далі необхідно працювати із сепарацією й усвідомленням дорослішання, жіночності тощо.

На малюнку рослини — в’юнок, без кореня, без опори. У таких ситуаціях найчастіше можна продовжити роботу у різних напрямках: наприклад, користуючись методами тілесно-орієнтованої терапії або арт-терапії.

Працюючи з малюнком, варто зміцнити, вкоренити рослину. У процесі подальшої терапії за допомогою серії малюнків було «вирощене» плодоносне дерево — яблуня.

Відповіді на запитання «Навіщо мені дитина?» змінювалися з кожною зустріччю.

На одній із зустрічей була використана методика «гарячий стілець» (техніка гештальт-терапії) — розмова з маткою. Жінка проговорила всі образи й розуміння власної неготовності до вагітності. Більше того, розуміння того, що немає бажання народжувати від її чоловіка.

І лише на п’ятій зустрічі клієнтка повідомила, що вони збираються розлучатися, а дитина — «останній шанс» зберегти родину. На цій же консультації вона зізналася, що останні півтора року зустрічається з іншим чоловіком, закохана й одержує в сексі з ним задоволення, якого давно не отримувала з чоловіком. Такі ситуації зустрічаються: жінки не завжди зв’язують діагноз безпліддя і наявність у своєму житті іншого партнера, крім чоловіка. Сама суть конфлікту їм не зрозуміла. Організм чекає дитини від одного партнера, а «голова» — інтелект від іншого.

Через рік ця клієнтка вийшла заміж удруге. Гінекологічно — вона здорова. Дозрівають із новим чоловіком до прийняття рішення про те, щоб стати батьками.

 

2. Ця історія про жінку 30 років. Другий шлюб. У минулому була перервана вагітність. Причина аборту — рання, незапланована вагітність від випадкового зв’язку. Чоловік про це не знає. Страх, що історія відкриється, і в той же час розуміння, що довіра їй самій дуже потрібна.

Запит: «Хочу бути мамою, хочу народити дитину від свого коханого чоловіка, тому що відчуваю — у мені багато простору, багато любові, я хочу її розділити з малям, хочу навчитися бути мамою. Я відчуваю провину за аборт і зараз, часто плачу. Відчуваю провину перед чоловіком, хочу зважитися розповісти йому все, але боюся його реакції й не знаю які дібрати слова».

У процесі терапії пройдені етапи: проживання горя втрати ненародженої дитини (методи арт-терапії та бібліотерапії), ресурсна терапія, переживання почуття провини, усвідомлення відповідальності за подію, що відбулася в минулому. Робота зі страхом — виявилося, що страх стосувався не того, що чоловік не зрозуміє мовчання й не простить, а того, що не захоче своїм дітям «такої матірі».

На четвертій зустрічі прийшов чоловік, і запит уже був сформульований від родини: «Ми хочемо дітей. Що нам потрібно знати про себе? Як готуватися до батьківства?».

Були проведені ще дві зустрічі. У ході терапії використані методики арт-терапії, робота з внутрішньою дитиною чоловіка й жінки, колаж «Наша родина», окремі колажі «Я — батько», «Я — мати» і спільний «Наше батьківство», вправи на гармонізацію стосунків, медитативні практики. Були заплановані ще зустрічі через два місяці.

Чергова консультація вже проходила в руслі роботи із «психології вагітності», жінка була на восьмому тижні вагітності. Батьки пройшли підготовку до партнерських пологів. У цій родині народилася дівчинка.

Це лише дві історії з практики перинатального психолога. Ситуації бувають дуже різні. Суть підготовки до запліднення полягає в тому, що дитина йде в родину, до чоловіка й до жінки, — ось ці три фактори й потрібні: потрібна родина, потрібний чоловік і потрібна жінка.

 

З погляду багатьох філософських течій, душа дитини, вибравши батьків, готова довго чекати зручного часу, щоб зявитися на світ. Кожна пара, яка зріє для батьківства, проходить свій шлях, а в результаті підготовки дарує зріле, усвідомлене батьківство своїм онукам і правнукам.


Статтю було надруковано в газеті "Психолог дошкілля", 2010 р.




ПОМОГИ ДЕТЯМ



сайт Научно-практического медицинского центра детской кардиологии и кардиохирургии: http://cardio.org.ua/
форум http://cardio.org.ua/talks/index.php


;



Автор сайта Наталья Мовчан. Использование материалов сайта возможно только при наличии активной ссылки на сайт. Благодарность за помощь в программировании, разработку логотипа и фирменного стиля сайта Хилик Оксане и Хилик Сергею. По всем вопросам обращаться на e-mail: perinatal@i.ua
CopyRight 2008-2016