КаленДАРь - праздник на каждый день





Ассоциация консультантов по естественному вскармливанию (АКЕВ). Поддержка кормящих мам. www.akev.info
www.gvinfo.ru - все о грудном вскармливании
семейный центр по перинатальной психологии и раннему развитию
Рейтинг детских
сайтов - Ваше чадо

Вагітність з точки зору психології.

Рейтинг:   / 2
ПлохоОтлично 

В які б часи ми не міркували над особливостями світу вагітної жінки, ми мали б справу зі складним періодом життя людини. Вагітність завжди стосується двох – жінки та її ще ненародженого малюка.

Багато дослідників вивчали й вивчають психологічні особливості вагітної жінки. Об’єднує всі роботи те, що вагітність – критичний перехідний період у житті жінки, під час якого суттєво змінюється, перебудовується її свідомість та взаємовідносини з оточуючими.

Особливо це стосується першої вагітності, в якій так багато невідомого, тривог, очікувань, хвилювань. Дівчинка перетворюється на жінку, змінюються відносини з чоловіком, з батьками, з друзями.

В процесі трансформації, успішно проживаючи зміни, набуваючи нового життєвого досвіду, жінка отримує новий соціальний статус. Враховуючи те, що через 9 місяців має з’явитися дві нові особистості: мама і дитина, - жінка проходить своєрідну школу емоцій та почуттів.

Кожна жінка приходить до вагітності зі своєю власною історією, включно з юністю, дитинством і власним народженням, яке значною мірою вплине на результат вагітності та пологів.

Коваленко Н.П. (Санкт-Петербург)

А загалом, виокремлюють наступні рівні, на яких відбуваються значні зміни під час вагітності: фізіологічний, емоційний, когнітивний, соціальний, екзистенціальний.

В цій статті ми розглянемо деякі аспекти.

По перше, вагітність – етап розвитку самосвідомісті жінки, період актуалізації її дитячих хвилювань, при цьому вагітній властива певна інфантілізація і регрес, у тому числі, на рівні психологічного захисту.

По друге, вагітність - этап виникнення новоутворень, необхідних для розвитку дитини, етап формування прихильності, базових материнських характеристик, які  мають вирішальне значення для розвитку дитини.

З цієї точки зору, важливими є питання побудови взаємодії жінки з іще ненародженим малюком та засоби гармонізації цієї взаємодії.

По третє, є великий інтерес до внутрішнього стану вагітної з різних сторін: чуттєвого (тілесного), емоційного, мотиваційного та інтелектуального (когнітивного).

Крім того, сучасні психологічні дослідження вагітності можна віднести до одного з двох підходів. В одному випадку, з точки зору жінки, в іншому – її дитини.

Під час вагітності жінка стає імпульсивнішою, чуттєвішою, завдяки гормональним змінам. Вона намагається уникнути емоційного дискомфорту, який на кожному етапі вагітності має свої причини виникнення.

Для першого триместру, наприклад, часто характерними є проблеми з матірю вагітної, з її чоловіком. В цей час жінка ще не усвідомлює свій стан, її турбують фізіологічні прояви ( самопочуття, фігура, втома), а також реакція оточуючих на її вагітність. Вже в другому триместрі зявляється уникнення негативних емоцій, актуальними стають страх перед пологами, тривога за дитину та хвилювання за відносини між дітьми, якщо в сімї вже є діти. Третій триместр часто проявляється в активності, поспішному завершенні справ, «звитті гніздечка».

На кожному етапі змінюється й по-різному сприймається цінність дитини, від чого залежить прогнозування динаміки проживання вагітності. Потреба в помічниках також змінюється від місяця до місяця.

Головним для розуміння є факт трансформації, який супроводжується метафоричним помиранням дівчинки за для народження жінки. Перший крок на цьому шляху, як не дивно – повернення до дитинства. Емоційно вагітна жінка на деякий час перетворюється на дитину, яка поступово зростатиме, буде змінюватися, дорослішати, визрівати. Вона отримає нові враження від свого тіла, познайомиться з тим, хто росте в ній, навчиться його захищати, розуміти, любити і, врешті, після народження, доглядати й виховувати. На цьому шляху їй допомагають нові якості – підвищена чуттєвість, емоційність, зміна настрою, занурення до внутрішного світу, творчість, інтуїція, а заразом і вразливість, сумніви, залежність, витонченість.

У вивченні й психологічному дослідженні вагітності науковців цікавить можливість прогнозування відхилень від адекватної материнської поведінки та можливість психологічного впливу. З цією метою створено різного роду класифікації та типології, в залежності від об’єкту уваги та відношення вагітної до свого стану.

За причинами виникнення вагітність розрізняють як випадкову та заплановану, яку в свою чергу поділяють на вагітністьзаплановану обома партнерами, та вагітність, самостійно заплановану жінкою.

Існує класифікація мотивів збереження вагітності (автори Н.В. Боровикова та С. А. Федоренко)

Мотиви збереження вагітності головним чином залежать від особистих установок жінки та соціальних норм суспільства (на певному історичному етапі) в якому вона живе.

Було виділено 8 мотивів збереження вагітності для сучасного періоду. Перший та другий з яких можуть бути усвідомлені, або підсвідомі. Інші, як правило не усвідомлюються жінкою.

 

1. Беременность ради ребенка (6%). Наиболее позитивный мотив, отражающий психологическую потребность женщины в материнстве и готовность к нему.

2. Беременность от любимого человека (3%). Мотив способствует созданию высокого уровня адаптивности женщины к беременности, даже в том случае, когда она остается одна. Будущий ребенок выступает как частица любимого человека.

3. Беременность как соответствие социальным ожиданиям (24%). Мотив присущ молодым девушкам, может присутствовать замужество по расчету, где ожидается рождение наследника. Рождается ребенок не для себя, а рождается внук для своих родителей или родителей мужа.

В данном мотиве следует выделить отдельно «Беременность для мужчины». При этом ребенок рождается не столько в соответствии со своим желанием, сколько по просьбе мужа или значимого мужчины.

4. Беременность как протест (12%). Беременность носит характер вызова, противостояния миру взрослых. Мужчине демонстрируется его ненужность. Такая беременность является для женщины драматической и часто тяжело травмирует психику. Будущий ребенок используется в качестве объективного аргумента, объясняющего невозможность возврата к прежним отношениям.

5. Беременность ради сохранения отношений (16%). Женщина решается на рождение ребенка, чтобы внести новое в близкие отношения с мужчиной и удержать его рядом.

6. Беременность как отказ от прошлого (8%). В этом случае беременность может расцениваться самой женщиной как средство очищения от собственной греховности, желание почувствовать себя личностью, обрести женскую индивидуальность, зачеркнуть свое прошлое. Беременность символизирует начало нового этапа в жизни.

7. Беременность как уход от настоящего (5%). Четко прослеживается побег от нарастающего психического напряжения, связанного с невыносимой действительностью. Попытка уйти от собственных проблем в своего ребенка, заменить свою жизнь его жизнью.

8. Беременность ради сохранения собственного здоровья (26%). Мотив обусловлен боязнью причинения вреда своему здоровью абортом или потерей возможности деторождения в будущем.

Окремо звертають увагу на мотив отримання матеріальної вигоди.

 

Окрім того, кожен мотив доповнюється мотиваційним фоном, який обумовлено соціальними, культурними факторами, набутим особистим досвідом, рівнем освіти та духовного розвитку.

Виокремлюють три мотиваційних фона.

1. Первый мотивационный фон. Для молодых женщин беременность играет роль привлекательного, неизвестного, стремление к новым, острым ощущениям. Подобная мотивационная окраска решения родить ребенка характеризуется недопониманием степени ответственности материнства.

2. Второй мотивационный фон.

Психологическую основу мотивационного фона составляет решение сохранить беременность в желании не выглядеть «белой вороной» в глазах окружающих. Ярко проявляется у женщин, несколько лет состоящих в бездетном браке. В этом случае беременность приобретает позитивную психологическую окраску в том смысле, что ребенок является ожидаемым и желанным. Сама беременная испытывает чувство гордости, связанное с ее новым положением.

3. Третий мотивационный фон. Беременность как самоутверждение. Основная характеристика этого фона состоит в его приобретенности. Он навязывается женщине в процессе социализации посредством воспитания и всего комплекса прививаемых женщине с детства психологических установок.

Аналізуючи психологічні особливості вагітної жінки безумовно важливо враховувати: вік майбутньої матері, попередні вагітності та їх «результат», матеріальні умови проживання, взаємовідносини у родині, з чоловіком, особливості характеру жінки та інше.

Вивчаючи психологічний стан вагітних, потрібно враховувати також фактори ризику – психологічні особливості, які створюють додатковий фон: сильні і неодноразові стреси, затяжні депресивні або гострі негативно емоційні стани протягом всієї вагітності, постійне самозвинувачення, надмірне захоплення будь-якими строгими системами (їжа, оздоровлення, пренатального виховання і тому подібне) без урахування потреб власних та потреб дитини, захоплення дієтами для «збереження фігури», систематична відмова собі в переживанні задоволення, спроби «надолужити час» і «обов'язково доробити» заплановане до вагітності (захист дисертації, завершення ремонту тощо).

 

1. Синдром вагітності:концепція Натальї Боровикової

 

Боровикова Н. В. вивчає психологію вагітної жінки, як синдром вагітності - новое психогенное состояние, ограниченное определенным периодом времени, который начинается не в день зачатия, а при осознании женщиной своего нового положения и заканчивается не родами, а в момент "пигмалионизации" своего ребенка.

"Синдром беременности - как правило, переживается не бессознательном уровне, и каждый из этих симптомов присутствует у всех беременных, только с разной степенью выраженности. Ярче все это проявляется при первой беременности.

 

Симптомы составляют синдром.

·   симптом - аффект осознания себя беременной. В рамках этого симптома, как правило, проявляется внешнее интеллектуальное различие. Чем выше у беременной женщины социальный и интеллектуальный уровень, чем более она независима и профессионально успешна, тем больше вопросов о смысле деторождения будет поставлено ею перед собой, тем труднее ей будет решиться стать матерью.

·   симптом - принятия решения. Два полюса - я и беременность. Акцент на себе.

·    симптом - нового "я", который характеризуется признанием физиологических изменений в своем организме. Рефлексивное принятие нового образа "я" в положении.

·   симптом - эмоциональной лабильности. Наблюдается эмоциональную дезадаптивность, которая проявляется в колебаниях фона настроения и в большей степени свойственна женщинам, испытывающим предменструальное напряжение. Отмеченные колебания внешне заметны и выражают различную степень внутреннего напряжения - от ощущения скуки, медлительности, возрастающего недовольства собой до вербализованного чувства угнетенности. Наиболее яркие проявления симптома эмоциональной лабильности коррелируют с менструальными циклами до периода беременности.

·   симптом - противоречивого отношения к беременности. С одной стороны - гордость за свою полноценность, возможность самореализации, приобретения женственности, переживания идентичности собственному полу, и в то же время - страх и беспокойство, порожденные фантазиями и социально навязанными установками.

·   симптом - приятия новой жизни в себе. 2 этапа:

1.     женщина осознает, что будет иметь ребенка

2.     Перенос доминанты на ребенка, появляется чувство гордости и единства с тем, кого она носит под сердцем. Период характеризуется надвигающейся ответственностью за судьбу ребенка, снами, мечтами и фантазиями о нем. Данному этапу симптома присущ интересный феномен, называемый нами феноменом нетерпения. Теперь, когда женщина точно определилась в своем желании иметь ребенка, она испытывает нарастающее нетерпение и возбуждение, связанные с уже надоевшей беременностью, стремление к ее окончанию.

·   симптом - перинатальной дисморфофобии (дис - расстройство, морфо - структура, фобии - страх). Пошук нових форм взаємодії з оточуючими, недовіра, зміни у відносинах з чоловіком. Початок маніпулятивної поведінки.

·   симптом - завышенных притязаний. У женщин в перинатальном периоде гораздо больше требований к окружающим. Повышенный уровень притязаний к отцу ребенка.

·   симптом - ощущения депривации. сопровождающимся духовным отчуждением. В психике женщины такое состояние часто ассоциируется с подростковым возрастом, когда многие из них испытывали чувство одиночества и оставленности, возникающее на почве отсутствия взаимопонимания с родителями.У большинства женщин есть ощущение, что ей уделяется не так много внимания. Кажется, что внимания недостаточно.

·   симптом - сексуальной неполноценности периода беременности.

·   симптом страха перед родами. На степень психической незащищенности женщин перед родами указывает то, с какой легкостью большинство из них соглашается на применение любых обезболивающих препаратов, не думая о возможных последствиях для ребенка.

·   симптом - пигмалионизация родившегося ребенка.

Переход в восприятие матери от его фантастического образа к реальному, подобно Пигмалиону, мать влюбляется в собственное создание.

 

Симптомы в конкретных случаях могут быть представлены с различной степенью выраженности в каждом конкретном случае".

 

2. Індивідуальний стиль проживання вагітності (автор Г. Г. Філіппова).

"Стиль переживания беременности включает в себя:

• физическое и эмоциональное переживание момента идентификации беременности,

• переживание симптоматики беременности,

• динамика переживания симптоматики по триместрам беременности;

• преимущественный фон настроения в эти периоды;

• переживание первого шевеления и шевелений в течение всей второй половины беременности – наиболее изученный фактор;

• содержание активности женщины в третий триместр беременности."

Було запропоновано розрізняти шість стилей загального самосприйняття та переживання вагітності.

 

1.Адекватный.

Идентификация беременности без сильных и длительных отрицательных эмоций, живот нормальных по сроку размеров; соматические ощущения отличны от состояний небеременности, выражены хорошо, средней интенсивности. В первом триместре возможно общее снижение настроения без депрессивных эпизодов, иногда наблюдается появление раздражительности, во втором триместре благополучное эмоциональное состояние, в третьем триместре повышение тревожности со снижением к последним неделям; активность в третьем триместре ориентирована на подготовку к послеродовому периоду; первое шевеление ребенка ощущается в 16 — 20недель, сопровождается положительными эмоциями, приятно по соматическому ощущению. Последующие шевеления чётко дифференцированы от других ощущений, не характеризуются отрицательными переживаниями, нтерпретируются особенности двигательной активности ребенка.

2. Тревожный.

Идентификация беременности тревожная, с периодически возобновляющимися страхом и беспокойством, живот слишком больших или слишком маленьких по сроку беременности размеров;. Соматический компонент выражен сильно по типу болезненного состояния. В первом триместре беременности эмоциональное состояние повышенно тревожное или депрессивное, но оно не стабилизируется, повторяются депрессивные или тревожные эпизоды, в третьем триместре беременности они усиливаются, активность в третьем триместре связана со страхами за исход беременности, родов, послеродовой период. Первое шевеление ощущается рано, сопровождается длительными сомнениями или, напротив, четкими воспоминаниями о дате, часе, условиях, переживается с тревогой, испугом, возможны болезненные ощущения. Дальнейшие шевеления часто связаны с тревогой по поводу здоровья ребёнка и себя, характерны направленность на получение дополнительных сведений, патронаж.

Характер шевеления интерпретируется с точки зрения возможных нарушений в развитии ребенка.

3. Эйфорический.

Отмечается неадекватная эйфорическая окраска всех характеристик, отмечается некритическое отношение к возможным проблемам беременности и материнства, нет дифференцированного отношения к характеру шевеления ребёнка. Обычно к концу беременности появляются осложнения.

Проективные методы показывают неблагополучие в ожиданиях послеродового периода.

4. Игнорирующий.

Поздняя идентификация беременности сопровождается чувством досады или неприятного удивления. живот слишком маленький;. Соматический компонент либо не выражен совсем, либо состояние лучше чем до беременности. динамики эмоционального состояния по триместрам либо на наблюдается, либо отмечается повышение активности и общего эмоционального тонуса; Отмечается повышение активности и третьем триместре беременности, активность направлена на содержания не связанные с ребёнком. первое шевеление отмечается очень поздно; последующие шевеления носят характер физиологических переживаний, к концу беременности характеризуются как доставляющие физическое неудобство; активность в третьем триместре повышается и направлена на содержания, не связанные с ребенком.

5. Амбивалентный.

Общая симптоматика сходна с тревожным типом, особенностью являются резко противоположные по физическим и эмоциональным ощущениям переживания шевеления, характерно возникновение болевых ощущений; интерпретация своих отрицательных эмоций преимущественно выражена как страх за ребенка или исход беременности, родов; характерны ссылки на внешние обстоятельства, мешающие благополучному переживанию беременности.

6. Отвергающий.

Идентификация беременности сопровождается резкими отрицательными эмоциями, вся симптоматика негативно эмоционально и физически окрашена и резко выражена. Беременность воспринимается как кара, помеха. Шевеление окрашено неприятными физиологическими ощущениями, сопровождается брезгливостью, неудобством.

В предродовом периоде возможны всплески депрессивных или аффективных состояний.

Разумеется, в каждом конкретном случае будут наблюдаться индивидуальные особенности, более или менее приближающиеся к описанным. Исследования показали, что стили переживания беременности соотносятся с ценностью ребенка для матери.

При адекватном самовосприятии беременности наблюдается адекватная ценность ребёнка, при тревожном или амбивалентном восприятии ценность ребёнка повышена или понижена. При игнорирующем или отвергающем – ценность ребёнка низкая, при эйфорическом она обычно неадекватна и заменена на другие ценности. Очень сложным является эйфорический стиль переживания беременности, при котором обычно ценность ребенка неадекватна (чаще всего замена на другие ценности), но внешне это не выражено. Приподнятое настроение и некритичное отношение к изменениям в жизни является следствием личностной незрелости и неготовности к принятию материнской роли."



3. Типология матерей, отражающая меру сознательного и бессознательного принятия ребенка (Ю. Шмурак):

1. Идеальная (сознательное и бессознательное принятие ребенка).
2. Холодная (сознательное отвержение и бессознательное принятие).
3. Амбивалентная (сочетание сознательного принятия ребенка с бессознательным его отвержением).
4. Катастрофическая (сознательное и бессознательное отвержение).

Існують також інші класифікації. Багато тем потребують вивчення й дослідження.
 
 

Етапи вагітності.

Термін вагітності – 9 місяців, або 40 тижнів – поділяють на три етапи, три триместри, кожен з яких має свої особливості.

 

Триместр перший.

Початок першого триместру характеризується тим, що в більшості випадків, тільки дитина знає про своє існування. Жінка, найчастіше на фізичному та психологічному рівні не відчуває змін.

Після гормональної перебудови починається період змін в емоційних, почуттєвих та психологічних сферах.

Потрібно враховувати той факт, що жодна вагітність не схожа на іншу: скільки жінок, стільки й вражень. Поєднує всі розповіді одне – емоційна нестабільність жінки. Вона стає інфантильною, часто відчуває зміну настрою. Мабуть природа дає можливість згадати дитячі почуття через занурення в дитячий стан. Вагітність стає перехідним моментом між однією жінкою, до «іншої», роль якої змінюється назавжди.

При цьому, оточуючі не завжди знають про стан жінки, яка потребує підтримки, допомоги. Змінюються її смаки, соціальні контакти, думки, мрії, характер сновидінь, тощо. Дитина в цей період – невідємна частина жінки. Вона вчиться жити в діаді:  в відносинах повної взаємозалежності.

Найважче психологічно – відчувати тривогу від роздвоєння. З одного боку – інфантильність, з іншого – зростання, дорослість. Ці коливання викликають зміну настрою, не завжди зрозумілу самій жінці.

Гормональні зміни викликають неприємні фізіологічні стани: нудота, підвищена пітливість, непритомність, те, що медики називають "ранній токсикоз вагітних". Все це не приносить задоволення жінці.

Є спостереження, що токсикоз носить психосоматичний характер, адже робота гормональної системи повязана з реакцією головного мозку.

З психологічної точки зору внутрішній світ жінки розділяється на дві половинки – виокремлюється місце для «Я» іншої людини, ще незнайомої, але рідної «за кров’ю», яка потребує змінити життя, підпорядкувати плани, враховуючи її існування і потреби.

Зявляється роздратування, часто виникають протилежні емоції, тривога призводить до перезбудження. Розрядку та полегшення приносять сльози, можливість побути слабкою, почути власні потреби, прийняти допомогу й підтримку.

Помалу жінка починає звикати до нового стану, отримує розуміння оточуючих, знаходить рівновагу, починає планувати й мріяти.

Триместр другий.


Міцні відносини, яки мають назву «діада».

Жінка поступово переходить від дитячої позиції до материнської. На місце «частини себе» приходить малюк, що «розвивається в мені», нагадуючи про себе поштовхами. Ці рухи – ніби доказ існування малюка, такі важливі й очікувані додають впевненості. Зявляється рівновага.

Важливо побачити й зрозуміти ставлення жінки до рухів дитини.

У майбутньої мами підвищується активність, вона починає збирати необхідні речі для дитини, прикрашає дитячу кімнату. Емоційно вагітна відчуває позитивну стабільність, вона легко переключається з негативних почуттів на позитивні. Це важливо для дитини, адже гормональна інформація про настрій мами приходить і до малюків. Часто говорять про те, що вагітній не можна хвилюватися. Але це не зовсім вірно. Гормональна система автоматично реагує на зовнішні збудження: в кров потрапляють гормони. Якщо людина реагує на рівні дії, гормональний фон змінюється, в протилежному випадку, залишається напруження в мязах. Дитина отримує невідреаговані гормони на фоні кисневої недостатності (результат напруження мязів) і її гормональна система має реагувати замість маминої. Тому не слід забороняти вагітній жінці проживати емоції. До того ж зміна настрою проходить швидко.

Оточуючі звикають до вагітності, приймають зміни, підтримують.

Жінка вчиться спілкуванню з дитиною.

Триместр третій.

Нарешті настає той час, коли дитина с кожним днем стає все більш реальною. Немає сумніву, вагітність признається соціумом (незалежно від позиції та відношення кожного до появи дитини), будуються реальні плани на найближче майбутнє.

Майже кожна жінка активно займається побутовими справами, повязаними з обладнанням дитячої кімнати. Починається пошук пологового будинку та лікаря, який прийматиме пологи, разом з цим актуалізуються хвилювання та страх перед пологами…

Подумки жінка все більше занурюється у власний внутрішній світ, у стан материнського очікування. Контакти з подругами, колегами обмежуються. На перший план виступає дитина . Всі інші інтереси ніби завмирають. Емоційно важко включатися в соціальне життя, пам’ять не концентрується на «загальному», увага розсіюється. Характерною ознакою третього триместру якраз і є – занурення в дитину.

Психологічно складними компонентами цього періоду є страхи (особливо страх померти, або страх втратити дитину), важкі сни. Події ніби «ходять по колу».

Жінка відчуває рухи дитини, вона звикає до них, розрізняє характер цих рухів залежно від типу переживання вагітності. Відношення до дитини все більш субєктивне. Настає втома від очікування, яка допомагає справлятися зі страхом.

Психологічні та психосоматичні ускладнення при вагітності залежать від соціальних, сімейних умов, та по різному сприймаються вагітними.

На цьому етапі, як правило, актуалізується пошук інформації та підтримки при підготовці до пологів.

Чим ближче до кінця 9 місяця, тим більше змінюється жінка та її стан.

Фізіологічно проходить підготовка організму, яка на рівні поведінки проявляється зниженням загальної активності, розслабленням, або навпаки – зростає тривога. При ігноруючому стилі проживання вагітності неадекватна для вагітної активність може призвести до передчасних пологів. При ейфорійному – починає проявлятися тривога за себе та втрату «вагітного стану», такого знайомого, приємного.

 

На кожному етапі вагітності по різному проявляється необхідність професійної психологічної підтримки.

Наталія МОВЧАН, перинатальний психолог,

інструктор із підготовки до пологів,

консультант із питань грудного вигодовування,

арт-терапевт, м. Київ

 

Стаття була надрукована в газеті "Психолог дошкілля", 2010р.




ПОМОГИ ДЕТЯМ



сайт Научно-практического медицинского центра детской кардиологии и кардиохирургии: http://cardio.org.ua/
форум http://cardio.org.ua/talks/index.php


;



Автор сайта Наталья Мовчан. Использование материалов сайта возможно только при наличии активной ссылки на сайт. Благодарность за помощь в программировании, разработку логотипа и фирменного стиля сайта Хилик Оксане и Хилик Сергею. По всем вопросам обращаться на e-mail: perinatal@i.ua
CopyRight 2008-2016